ЮВЕЛІРНІ ВИРОБИ З ПОСЕЛЕННЯ РАЙКОВЕЦЬКОЇ КУЛЬТУРИ В ОКОЛИЦЯХ С. РІДКІВЦІ

Сергій ПИВОВАРОВ
ЮВЕЛІРНІ ВИРОБИ
З ПОСЕЛЕННЯ РАЙКОВЕЦЬКОЇ КУЛЬТУРИ
В ОКОЛИЦЯХ С. РІДКІВЦІ
Середньовічні ювелірні вироби є важливим джерелом для ви-
вчення цілої низки питань з минулого населення Східної Єв-
ропи. Їх дослідження дозволяє простежити ареал проживання окре-
мих племен, реконструювати етапи їх переселення, взаємозв’язків і
взаємовпливів, отримати інформацію про місцеве ювелірне виробни-
цтво. Крім того, вони є важливим хронологічним індикатором, який
дає змогу датувати низку археологічних комплексів. Значимість по-
дібних знахідок зростає для територій, де вони раніше були невідомі
або їх знахідки були поодинокими.
Одним із регіонів давнього проживання слов’янського населення
у Східній Європі є землі, розташовані в межиріччі Верхнього Прута
та Середнього Дністра (сучасна Чернівецька обл. України). Завдяки
археологічним дослідженням Б. О. Тимощука1, Л. П. Михайлини2,
М. А. Филипчука3, В. М. Войнаровського4 та автора5 тут виявлено,
1 Тимощук Б. О. Слов’яни Північної Буковини V–IX ст. – Київ, 1976. – С. 5–7; Його ж.
Давньоруська Буковина. – Київ, 1982. – С. 3–4; Тимощук Б. А. Восточнославянская
община VІ–X вв. н. э. – Москва, 1990. – С. 6. 2 Михайлина Л. П., Тимощук Б. А. Славянские памятники бассейна Верхнего Прута
VIII–X вв. // Славяне на Днестре и Дунае. – Киев, 1983. – С. 205–219; Михайли-
на Л. П. Населення Верхнього Попруття VIII–X ст. – Чернівці, 1997. – С. 8; Михайли-
на Л. П. Слов’яни VIII–X ст. між Дніпром і Карпатами. – Київ, 2007. – С. 6–9. 3 Филипчук М. А. Східнослов’янське житло Х – початку ХІ ст. в Українському
Прикарпатті // Матеріали і дослідження з археології Прикарпаття і Волині. – Львів,
1995. – Вип. 6. – С. 219–233; Филипчук М. А. Проблеми хронології та періодизації
слов’янських старожитностей Українського Прикарпаття другої половини І
тис. н. е. // Середньовічна Європа: погляд з кінця ХХ ст. – Чернівці, 2000. – С. 36–37. 4 Войнаровський В. М. Чорнявка-І. Поселення VI–IX ст. на Буковині. – Чернівці, 2007. –
С. 139–141. 5 Пивоваров С. Середньовічне населення межиріччя Верхнього Пруту та Середньо-
го Дністра. – Чернівці, 2006. – С. 56–64; Пивоваров С. В. Археологічні матеріали
про етнічну ситуацію та суспільно-політичний розвиток земель Буковини в другій
половині V–X ст. // Науковий вісник Волинського національного університету імені
Лесі Українки. Історичні науки. – Луцьк, 2009. – № 13. – С. 48–55; Його ж. Охоронні
археологічні дослідження слов’янських пам’яток на Буковині у 2009 р. // Питан-
ня стародавньої та середньовічної історії, археології й етнології. – Чернівці, 2010. –
Т. 1 (29). – С. 41–54.
Фортеця : збірник заповідника “Тустань”. –
Л.: Колір ПРО, 2012. – Кн. 2. – С. 384-389 обстежено і різною мірою вивчено понад 160 пам’яток райковець-
кої (Лука-Райковецької) культури. Проте на абсолютній більшості з
них знахідки слов’янських прикрас не зафіксовано. Фактично до не-
давнього часу з пам’яток райковецької культури в регіоні були відо-
мі лише декілька скроневих кілець (Митків, Ревне, Перебиківці, До-
бринівці, Корнешти)6, лунниць (Добринівці, Стальнівці, Корнешти,
Ревне, Рідківці)7 фібул (Ревне, Недобоївці, Чорнівка-ІІ)8, підвісок
(Чорнівка-ІІ, Рідківці)9 та перстень (Корнешти)10.
Значну колекцію ювелірних виробів райковецької культури було
виявлено в останні роки під час археологічних досліджень поселення
поблизу с. Рідківці (ур. Стара Рогатка). Їх публікації та попередньому
аналізу й присвячено цю статтю.
Пам’ятку, яка складається з городища і поселення, автор виявив
спільно з Л. П. Михайлиною 1999 р. Городище виявилося спорудженим
у ранньозалізному віці й пристосоване згодом слов’янами до своїх по-
треб. На розташованому поряд поселенні зафіксовано понад 80 запа-
дин від жител-напівземлянок і господарських споруд. У 2009–2010 рр.
на пам’ятці було розкопано п’ять жител, дві ремісничі і одну госпо-
дарську будівлі та проведено шурфування на ділянках поселення,
знищених зсувами. Серед знайдених матеріалів особливий інтерес
викликають ювелірні вироби: скроневі кільця, лунниці, персні, круглі
підвіски, пряжки, поясні накладки тощо – всього понад 30 екземп-
лярів. На землях межиріччя Верхнього Прута та Середнього Дністра
вони трапилися вперше в такій кількості на одному поселенні.
Скроневі кільця представлені двома екземплярами так званих
сережок “пастирського” типу (рис. 1, 1–2). Ці прикраси, як вважа-
ється, виготовляли шляхом лиття по восковій моделі11. Їхній формі
притаманні такі особливості: розширення дужки прикраси у ниж-
ній частині на зразок лунниці, але рогами догори, її перехід у зірчас-
ту підвіску та прикрашення поверхні рельєфними виступами або ж
псевдозерню.
6 Тимощук Б. О. Слов’яни Північної Буковини… – С. 43, рис. 1, 18; Його ж. Давньо-
руська Буковина… – С. 22, рис. 1, 7; Михайлина Л. П. Населення Верхнього Попрут-
тя VIII–X ст. … – С. 82, рис. 1, 41; Пивоваров С. В. Прикраси слов’янського населення
Буковини (нові знахідки) // Матеріали й дослідження з археології Прикарпаття і
Волині. – Львів, 2010. – Вип. 14. – С. 425. 7 Мисько Ю., Пивоваров С. Нові знахідки лунниць з території Верхнього Попрут-
тя та Середнього Подністров’я // На перехрестях світової науки. Матеріали ІІІ
Міжнародної наукової конференції “Вікно в європейську науку”, присвяченої
140-річчю від дня народження Р. Ф. Кайндля. – Чернівці, 2006. – С. 45–50; Пивова-
ров С.В. Прикраси слов’янського населення Буковини (нові знахідки)… – С. 425. 8 Михайлина Л. П. Населення Верхнього Попруття VIII–X ст. … – С. 98; Пивоваров С. В.
Прикраси слов’янського населення Буковини (нові знахідки)… – С. 425. 9 Пивоваров С. В. Прикраси слов’янського населення Буковини (нові знахідки)… –
С. 425. 10 Пивоваров С. В. Охоронні археологічні дослідження слов’янських пам’яток на
Буковині… – С. 52. 11 Айбабин А. И. К вопросу о происхождении сережек пастырского типа // Советская
археология. – 1973. – № 3. – С. 64.
386 387
Рис. 1. Слов’янські коштовності з селища Рідківці, орієнтир Стара Рoгaткa.
Pic. 1. Slavic jewels from the settlement of Rudkivtsi, the landmark of Stara Rohatka.
Сергій ПИВОВАРОВ ЮВЕЛІРНІ ВИРОБИ З ПОСЕЛЕННЯ РАЙКОВЕЦЬКОЇ КУЛЬТУРИ
Сережки з Рідківців добре вписуються в типологію “пастирських”
прикрас. Перша з них (рис. 1, 1), виготовлена, очевидно, з білону
(низькопробний сплав срібла), близька за формою до “класичних” ти-
пів і може бути віднесена до І типу і першого підтипу “пастирських”
сережок за класифікацією О. І. Айбабіна. Найближчими аналогіями
їй є прикраси з Харіївського скарбу, Краловського Хелмца, Нових Ба-
нівців12. Схожі прикраси знайдено й на слов’янських пам’ятках на
території Румунії13. Такі скроневі кільця датуються VII–X ст.
Складніше визначити тип другої сережки із хрестоподібною під-
віскою, яка виготовлена з бронзи (рис. 1, 2). Найближчі аналогії їй
відшуковуються серед матеріалів некрополя Градешніца, розташо-
ваного на північному заході Болгарії і в околицях Белграду в Югос-
лавії14. За хронологією такі знахідки відносяться до початку ІХ–Х ст.
Надзвичайно цікавою в цій сережці є хрестоподібна нижня частина,
яка може свідчити про поширення християнства або знайомство з
ним власника виробу15.
Іншу категорію знахідок з території пам’ятки становлять лунниці
(рис. 1, 3–6, 8–9). П’ять з них належать до категорії трирогих пельто-
подібних, одна – до замкнутих.
Пельтоподібні (трирогі) лунниці належать до різних типів. Усі
вони литі, але виготовлені з різних металів (білон, бронза, свинець).
Перша лунниця виготовлена з білого сплаву (білон). Вона має ши-
рину 3,2 см, висоту з вушком – 3 см, товщину – 1–1,5 мм (рис. 1, 4).
Підвіска прикрашена рельєфними лініями, простір між якими (тіль-
ки центральна частина) заштрихований. Відроги лунниці виконані у
вигляді голівок плазунів із чітко змодельованими очима. Привертає
увагу вушко прикраси, яке має гранчасту поверхню. Зворотна сто-
рона гладенька16.
Друга лунниця з поселення виготовлена зі свинцю (плюмбуму), її
ширина становить 2,9 см, висота з вушком – 2,5 см, товщина – 1,5–
2 мм (рис. 1, 8). Підвіска прикрашена орнаментом у вигляді густої
сітки, яка вкриває всю зовнішню поверхню виробу. Бокові відроги
лунниці круто загнуті до середини, центральний містить дефекти від-
ливки. Вушко виробу фігурно оформлене, з виїмками по краям. Зво-
ротна сторона прикраси гладенька17.
12 Айдадин А. И. К вопросу о происхождениях … — С. 67. 13 Teodor D. G. Romanitatea carpato-dunăreană şi Bizanţul în veacurile V–XI e. n. – Iasi,
1981. – Р. 111, fig. 19. 14 Въжарова Ж. Н. Славяни и прабългари (по данни на некрополите от VI–XI в. на територията на България). – София, 1976. – С. 360; Jaнкови M. Београд и ньегова
околина од IX до XI века // Проблемы славянской археологии. Труды VI Междуна-
родного Конгресса славянской археологии. – Москва, 1997. – Т. 1. – С. 44. 15 Пивоваров С., Вамуш А. Скроневі кільця в середньовічних старожитностях Буко-
вини // Питання стародавньої та середньовічної історії, археології й етнології. –
Чернівці, 2011. – Т. 1 (31). – С. 75; Jaнкови M. Београд и ньегова околина од IX до XI
века… – С. 42–51. 16 Пивоваров С. В. Прикраси слов’янського населення Буковини (нові знахідки)… – С. 425. 17 Там само. – С. 426.
388 389
Наступні дві лунниці однотипні (рис. 1, 5–6), можливо, навіть ви-
готовлені в одній формі. Одна з них білонна, друга бронзова. Їхні роз-
міри: ширина – 3,3 см, висота з вушком – 2,4 см. Середина виробів
прикрашена сітчастим орнаментом. Як і попередні, вони трирогі, їх-
ньою особливістю є розширені бокові відроги з трьома зовнішніми
виступами круглої форми. Можливо, таким чином передано гіпертро-
фовані голови плазунів.
П’ята лунниця (рис. 1, 9) збереглася лише фрагментарно, на від-
міну від попередніх, вона має гладеньку, листову поверхню.
Всі пельтоподібні лунниці за формою типові для європейського
населення середньовічного часу18. Найближчі їм аналоги відомі на те-
риторії Угорщини, Чехії та Східної Європи19.
Шоста лунниця (рис. 1, 3) зроблена з білону. Вона належить до ка-
тегорії замкнутих із “рогами” у вигляді дериватів рослинних пагонів.
Її ширина – 4 см, висота разом з вушком – 3,5 см. Поверхня лицьового
боку лунниці орнаментована рельєфними лініями, а середина – чо-
тирма крапкоподібними виступами. Найближчі аналоги цій лунниці
відомі на Єкімеуцькому городищі (Молдова) та в матеріалах скарбу з
Редукенень (Румунія)20. Висхідною точкою розповсюдження моди на
схожі лунниці прийнято вважати землі Великої Моравії, де відомі чис-
ленні варіанти таких виробів21.
До іншого типу ювелірних виробів належать дві круглі підвіски з
вушками (рис. 1, 10–11). Обидві виготовлені зі свинцю. Одна має діа-
метр 1,6 см, висоту з вушком – 2 см, товщину – 2–3 мм, інша – діаметр –
2 см, висоту з вушком – 2,6 см, товщину – 2–3 мм. Перша з підвісок
має на лицьовій стороні прокреслені лінії, які розходяться від центру.
Друга прикрашена орнаментом у вигляді подвійних косих насічок по
краю та хрестоподібною (ромбоподібною) фігурою в центрі. Точних
аналогій підвіскам поки що не виявлено.
Цікаву категорію знахідок із пам’ятки становлять сім бронзових
перснів. П’ять з них мають круглий, овальний або ромбічний неорна-
ментований щиток (рис. 1, 24–25). Схожі персні часто зустрічаються
в середньовічних старожитностях.
Центральна частина наступного персня прикрашена чотирма роз-
ташованими хрестоподібно голівками плазунів (рис. 1, 23). Останній
перстень пластинчастий (рис. 1, 18), його широкий щиток орнаменто-
ваний несиметричними зигзагоподібними лініями, можливо, якимось
написом.
18 Каргопольцев С. Ю., Бажан И. А. К вопросу об эволюции трёхрогих пельтовидных
лунниц в Европе (III–VI вв.) // Петербургский археологический вестник. – 1993. –
Вып. 7. – С. 113–120. 19 Рябцева С. Древнерусский ювелирный убор. – Санкт-Петербург, 2005. – С. 113,
рис. 1, 34; С. 122, рис. 1, 42. 20 Рябцева С. Ювелирные украшения Пруто-Днестровского междуречья в контексте
этнокультурных связей региона в Х–ХI вв. // Revista Arheologică. – Chişinău, 2006. –
Vol. II. – Nr. 1–2. – P. 155–156. 21 Dekan J. Velká Morava, doba a umění. – Bratislava, 1976. – Rys. 156, s. 237; Hrubý V.
Staré Město. Velkomoravské pohřebiště “Na Valách”. – Praha, 1955. – T. III. – Tab. 78.
Сергій ПИВОВАРОВ ЮВЕЛІРНІ ВИРОБИ З ПОСЕЛЕННЯ РАЙКОВЕЦЬКОЇ КУЛЬТУРИ
Інші категорії ювелірних виробів з пам’ятки представлені білоно-
вою накладкою на пояс із двома вушками, орнаментованою псевдо-
зерню у вигляді комбінацій із трикутників і ромбів (рис. 1, 13), ре-
мінною накладкою (рис. 1, 22), литою бронзовою поясною накладкою
із прорізним орнаментом у вигляді двох звернутих у клубок плазунів
(рис. 1, 14), декількома бронзовими пряжками (переважно фрагмен-
тованими) (рис. 1, 15–18, 20), деталлю ременя (рис. 1, 21), половин-
кою прикраси у вигляді дзвіночка (рис. 1, 7), металевою ребристою
намистиною (рис. 1, 12), фрагментом пластинчастого браслету (перс-
ня?) з орнаментом у вигляді косих хрестів (рис. 1, 19), двома кругли-
ми розподільниками ременів і трьома круглими рельєфними білоно-
вими накладками від кінської упряжі. Окремим із цих типів прикрас
відшукуються близькі аналоги у слов’янських старожитностях, інші
вимагають детальнішого вивчення.
Комплекс ювелірних виробів із поселення в Рідківцях доповнюють
численні знахідки залізних знарядь праці, озброєння, предметів
побуту, культу, бронзова візантійська монета кінця VII – першої
половини VIII ст. Все це дозволяє говорити про унікальність цієї
пам’ятки для регіону та зробити попередні висновки про мешканців
пам’ятки. Знайдені ювелірні вироби, численні сліди обробки металів
(кольорових і чорних) говорять про проживання на поселенні
слов’янських ремісників. Очевидно, поява даної пам’ятки на землях
краю була пов’язана з відпливом слов’янського населення з Подунав’я
під натиском кочівників. Подальше археологічне вивчення поселення
дозволить отримати повнішу інформацію про його жителів.

Реклама

Добавить комментарий

Заполните поля или щелкните по значку, чтобы оставить свой комментарий:

Логотип WordPress.com

Для комментария используется ваша учётная запись WordPress.com. Выход / Изменить )

Фотография Twitter

Для комментария используется ваша учётная запись Twitter. Выход / Изменить )

Фотография Facebook

Для комментария используется ваша учётная запись Facebook. Выход / Изменить )

Google+ photo

Для комментария используется ваша учётная запись Google+. Выход / Изменить )

Connecting to %s